БЛОГ

pic

Прощають борг. Як бути з ПДФО

pic 2017-05-26 pic 16:58:06

Законом України від 28.12.2014р. №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (Закон №71, ПКУ) внесено корективи до підходів в оподаткуванні суми прощеного (анульованого) боргу банком фізичній особі.

Якщо конкретніше, то із 01.01.2015 року (з дати набрання чинності Законом №71), додатковим благом (доходом) фізичної особи вважається основна сума боргу (якщо вона перевищує 50% МЗП). Ця сума і підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб (ПДФО). На замітку, до 01.01.2015р. оподатковувалась сума боргу. Про такі зміни свідчить порівняння старої та нової редакції абзацу "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ. 

Що означає основна сума боргу? ПКУ та Закон №71-VII не пояснює. У даному випадку мається на увазі тільки сума "тіла кредиту" без нарахованих процентів, комісії, штрафних санкцій та пені. 

Що означає сума боргу? Знову ж таки законодавством не визначено. Можна трактувати, що це "тіло кредиту" та проценти за користування ним.

Що визначає судова практика? Суди виходять із того, що "сума боргу" – це "тіло кредиту" + сума процентів за користування ним, а "основна сума боргу" – це лише "тіло кредиту". Так, Вищий адміністративний суд України (ВАСУ) в ухвалі від 06.04.2016р. №К/800/45990/15 визначив: "<…> сума анульованого податкового боргу включає як основну суму кредиту, так і нараховані відсотки. Адже в цій нормі йдеться про борг в цілому, тобто про загальну суму фінансових зобов'язань, що підлягають погашенню боржником, незалежно від підстави їх виникнення. Згідно ж з визначенням, що міститься у підпункті 14.1.206 пункту 14.1 статті 14 ПК, проценти - це дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна. Таким чином, проценти є складовою заборгованості (боргу), що підлягають сплаті кредиторові.

Оскільки зміст аналізованої норми не допускає іншого тлумачення, то подальше зміна її редакції  згідно із Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", відповідно до якої  до складу оподатковуваного доходу платника включається лише основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором, не може розцінюватися як законодавче уточнення, а є, по суті, зміною правового регулювання розглядуваних правовідносин".

Такі ж висновки ВАСУ робить у наступних ухвалах від 06.09.2016р. №К/800/14135/16, 25.08.2016р. №К/800/39725/15, 12.04.2016р. №К/800/65096/14, 13.07.2016р. №К/800/17483/15.

Як видно із наведеного, зміни у ПКУ зовсім не косметичні. Позитивом є бачення суду, що прощений борг платника податку – це сума кредиту, але без урахування пені та штрафних санкцій. ДФС України зазначає те саме (до прикладу, лист від 21.07.2016р. №24795/7/99-99-13-04-01-17).

Попри це, виникають деякі сумніви, чи справді прощений банком борг можна вважати доходом, оскільки ж реально (фактично "на руки") особа нічого не отримувала. 

Цікавим є той факт, що Окружний адміністративний суд міста Києва у постанові від 18.06.2015р. №826/1924/15 таки вагається, чи це дохід. Такий висновок випливає із наступного: "<…> згідно ПК України визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі".

19.08.2015 року Київський апеляційний адміністративний суд у своїй ухвалі погоджується із судом першої інстанції і визначає, що "<…> анульована банком заборгованість позивача <…> не є доходом у розумінні положень ПК України та не підлягає оподаткуванню".

ПКУ визначення доходу не містить (п.п. 14.1.56 ПКУ виключено). Єдине визначення доходу з джерелом його походження з України міститься у пп. 14.1.54 статті 14.  А це будь-який дохід, отриманий резидентом або нерезидентом, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні. 

Пунктом 5.3 ПКУ визначено, що інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами. Закони України  не встановлюють визначення поняття "доходи". Розуміння цього терміну дають Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затверджені наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013р. №73. Їх і доцільно застосовувати.

Так, пунктом 3 встановлено, що доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Виходячи із вищенаведених норм, вважаю, що сума прощеного боргу є доходом фізичної особи – позичальника, оскільки його зобов’язання стосовно сплати кредиту достроково припинилось і, так би мовити, він не виконав до кінця обіцяного. Тобто, обсяг (величина) зобов’язання зменшилась, а це для фізичної особи економічно вигідно.  

Такої логіки у тлумаченні та визнанні прощеного банком боргу доходом дотримується і Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення окружного та апеляційного суду у вже згадуваній вище ухвалі від 25.08.2016р. №К/800/39725/15: <…> висновок відповідає економічній сутності доходу, оскільки при прощенні (анулюванні) банком заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом".

Цікавим є аналіз ВАСУ згадуваних норм ПКУ у нещодавньому рішенні: "при списанні заборгованості у вигляді тіла кредиту особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів в силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом. 

Наведеними нормами податкового законодавства прямо передбачено обов'язок платника відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку у разі наявності двох обставин - повідомлення боржника банком у встановленому законом порядку та включення банком суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено)" (рішення від 15.05.2017р. №К/800/1692/16).

Таким чином, із зазначеного випливає, що обов'язок щодо подачі річної декларації про майновий стан і доходи  до 1 травня року, що настає за звітним, та самостійної сплати ПДФО до 1 серпня того ж року, з доходу у вигляді прощеного (анульованого) банком основної суми боргу, починаючи із 01.01.2015 року, виникає у платника податку за наявності в сукупності таких умов:

1.отримання ним доходу у вигляді основної суми прощеного (анульованого) боргу;

2.повідомлення платника податку про анулювання боргу шляхом:

  • надсилання рекомендованого листа з повідомленням про вручення або
  • укладення відповідного договору або 
  • надання повідомлення боржнику під підпис особисто 

3.включення банком суми прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено (форма 1ДФ).

4.відображення платником податків отриманого доходу у річній податковій декларації (до 01 травня року, що настає за звітним, п.п. 49.18.4 статті 49 ПКУ).

Всі ці вимоги визначено в абзаці "д" п.п. 164.2.17 ст. 164 ПКУ. У разі ж неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у вищезазначеному порядку, він зобов’язаний виконати всі обов’язки податкового агента - нарахувати, утримати та сплатити податок, (п.п. 14.1.180 ст. 14 ПКУ).

 

Висновок експерта:

Романа Щур

Романа Щур

Старший юрист LLP  

На практиці банки, які прощають борг своїм клієнтам, не повідомляють їх про те, що із суми боргу необхідно сплатити ПДФО (попередньо задекларувавши дохід). Та і вони не повинні, оскільки такого обов'язку законодавством не передбачено. У цій ситуації фізична особа радіє, що борг анульовано, проте в мабутньому дізнається від податкових органів про те (в актах перевірки, податкових повідомленнях-рішеннях), що потрібно сплатити податок. Незнання норм ПКУ не звільняє від відповідальності, але повідомлення контролюючих органів "пост-фактум" є дещо неочікуваними і призводить до судової тяганини.

Враховуючи такі реалії, вважаю, справедливо було б згадану норму ПКУ доповнити зобов'язанням банку інформувати і роз'яснити боржнику усно та письмово про його обов'язок декларування та сплати ПДФО. А до того часу потрібно уважно читати перелік доходів (додаткових благ) в ПКУ.

До слова, із 01 січня 2016 року ставка ПФДО фіксована і становить 18%. Крім того, основна сума прощеного боргу оподатковується військовим збором за ставкою 1,5%.

 

Додати коментар

Поширити: